Основна мета створення учбового порталу: Надати співробітникові універсальний інтерфейс, «головний вхід» в учбовий простір компанії
Учбовий портал надає наступну інформацію: можливості навчання в компанії (дистанційним і звичайним способом) результати раніше минулих учбових сесій учбові програми і курси, які підлягають вивченню елементи управління знаннями формування “шляхів навчання” з репозиторія учбових фрагментів
Функції учбового порталу: Персоналізація - різні інтерфейси для робочих груп, викладачів, менеджменту, адміністраторів Надання всій інформації про навчання в компанії (не тільки електронні учбові курси) Зв’язок електронного навчання з профілем користувача, його посадовими обов’язками Управління контентом (Content Managing)
Корпоративний учбовий портал може бути як самостійним продуктом, так і частиною ширшого по своїх можливостях корпоративного інформаційного порталу.
Система управління навчанням (Learning Management System або СДО) працює в тісній зв’язці (або є частиною) учбового порталу. Портал надає доступ до різної інформації, у тому числі і до учбових курсів що міститься в СДО см.схему:
Завдання надання всеосяжного доступу до навчання «на вимогу» ідеологічно близька завданню управління знаннями. Учбовий портал повинен відповідати на ті ж питання, що і система управління знаннями: “Що ми (компанія) знаємо про те або питанні”, видаючи як відповідь учбові матеріали, документи, обговорення і людей, що володіють необхідними знаннями.
Методи управління знаннями - це теж методи навчання, але оперативного, в контексті вироблюваної роботи, а не в рамках структурованого учбового курсу.
В результаті розвитку ринку електронної освіти на Заході, зокрема появи компаній-постачальників учбового контента, а також широкого впровадження систем дистанційного навчання виникла потреба в стандартизації обміну учбовими матеріалами. Відсутність стандартів приводила до високої вартості їх перенесення в кожну конкретну систему дистанційного навчання, що звужувало ринок і утрудняло його розвиток.
схема 1
Використання стандарту обміну припускає, що взаємодія між системою управління навчанням (CMI) і учбовим модулем здійснюється на основі механізму описаного на схемі 1. В цьому випадку учбовий модуль (courseware) з погляду системи управління навчанням є “чорним ящиком” на вхід якому подаються дані студента, а на виході поступають результати навчання.
Перша спроба стандартизації була зроблена в авіаційній індустрії. У цій галузі традиційно використовувалося комп’ютерне навчання (головним чином з використанням імітацій). Крім того пр невеликій кількості постачальників (виробників літаків) була присутня велика кількість споживачів учбових програм (авіакопань).
В результаті скоординованих дій споживачів і постачальників була сформована комісія - AICC - Aviation Industry CBT Comission, що розробила однойменний стандарт. AICC - перший і найбільш поширений стандарт обміну учбовими матеріалами
Стандарт AICC був побудований на основі обміну текстових файлах і не повною мірою відображав нові можливості технологій Інтернет. Для створення нового стандарту був організований консорціум, в число участніов якого увійшли Apple, IBM, Oracle, Sun Microsystems, Microsoft, University of California - Berkley и.т.п. Консорціум був названий IMS Global Learning Consorium.
Основним завданням консорціуму стала розробка сучасного стандарту обміну учбовими матеріалами на основі XML. На основі стандарту IMS був розроблений стандарт SCORM - стандарт для електронного навчання через веб.
В світі розробляються і інші стандарти, наприклад, проект Ariadne - стандартизація обміну учбовим контентом для Європейського Союзу.
Ці проблеми можуть на перший погляд показатися дрібницею в порівнянні з власне розробкою змісту. Часто вважають, що готові системи «коробочок» дистанційного навчання не вимагають особливих додаткових настройок, а просто інсталюються на зразок будь-якої офісної програми. Проте на практиці все йде далеко не так просто.
Доступ до системи. Щоб компанія мала можливість знати, хто, коли і які курси пройшов, необхідно, щоб кожен співробітник мав відповідний пароль для доступу до корпоративної повчальної системи. До впровадження такої системи практично будь-який співробітник компанії вже має як мінімум одін-два пароля для доступу до корпоративних систем, це можуть бути:
- пароль для входу в Windows і підключеннях до локальної комп’ютерної мережі;
- пароль для доступу до поштової програми (наприклад, Lotus Notes);
- пароль для доступу до спеціалізованих АРМ і/або Intranet.
Якщо компанія не хоче умножати кількість паролів, можна вибрати ту корпоративну систему, якій по факту вже користуються більшість співробітників компанії, і прив’язати до неї систему авторизації входу в корпоративний портал дистанційного навчання. На нашу думку, дане рішення буде для компанії оптимальним, оскільки необхідність завчити ще одну пару логін-пароль може стати критичним при використанні повчального порталу - набагато зручніше, коли логін і пароль для e-learning СПІВПАДАЄ, наприклад, з паролем для входу в Windows.
Необхідно також, щоб результати корпоративного навчання можна було оцінювати за допомогою різних статистичних вибірок - по підрозділах, по філіалах і т.п.
Важливим аспектом є певна ієрархія доступу до системи - щоб співробітники певних підрозділів мали доступ не до всіх наявних курсів, а тільки до тих, які адміністрація вважає необхідними. Звичайно, далеко необов’язково обмежувати співробітників в правах для доступу до повчальних курсів, проте правильно розроблена ієрархія доступу може дозволити начальникові ознайомитися з результатами навчання своїх підлеглих, а HR-менеджерові - проконтролювати виконання учбового плану певними групами співробітників.
Практично готовий шаблон для правильної організації ієрархії доступу міститься в штатному розкладі компанії. Але як правило програма для кадрового обліку - будь то ERP система, 1С Кадрів або модуль SAP HR - не має безпосередньої стиковки ні з корпоративною адресною книгою, ні з Windows Active Directory, де зберігаються паролі для входу в Windows, які так зручно використовувати для входу в систему.
У штатному розкладі, тобто в системі кадрового обліку, ідентифікатором є найчастіше табельний номер співробітника. У Active Directory ідентифікатором буде логін, використовуваний для входу в систему, який далеко не обов’язково співпадає з прізвищем співробітника. У корпоративній адресній книзі також використовуються свої ідентифікатори. В результаті, з урахуванням різноманітності використовуваного в компаніях програмного забезпечення, для вибудовування правильної ієрархії доступу практично завжди виникає технологічна проблема стиковки декількох внутрішніх корпоративних систем.
Це пов’язано з тим, що у компаній не так вже і багато інформаційних систем загального доступу, і не виникає необхідності вибудовування єдиної системи, поки не з’являється система дистанційного навчання.
Трудність у вирішенні даної проблеми полягає також і в тому, що за ведення корпоративної адресної книги відповідають, як правило, IT-підрозділи, а за ведення бази даних по кадровому обліку - HR-підрозділи. Тому для провайдера впровадження систем дистанційного навчання важливо мати досвід стикування різних корпоративних систем один з одним.
Настройка і комунікації при експлуатації порталу дистанційного навчання. Сучасний мультимедійний повчальний курс вимагає наявність у компанії певної технічної бази, зокрема, високошвидкісних каналів зв’язку. Але і за наявності таких каналів не всі компанії готові виділяти для корпоративного навчання істотний об’єм трафіку. Це може бути пов’язано як з економічними чинниками, так і з організаційними, коли великий об’єм трафіку резервується під дані по основній діяльності (наприклад, в кредитних організаціях).
У зв’язку з цим при виборі системи дистанційного навчання необхідно зрозуміти, наскільки система допускає можливість гнучкої настройки. Можливі варіанти настройки системи такі:
- Система інстальована в єдиному центрі, доступ до системи здійснюється через наявні канали зв’язку;
- Система інстальована в єдиному центрі, проте в деяких регіональних філіалах з урахуванням пропускної спроможності каналів коштують додаткові локальні копії системи, які щодня обмінюються результатами з центром;
- Всі учбові курси встановлені на місцях, при цьому може бути передбачений обмін необхідними даними з центром.
Наприклад, система WebTutor, завдяки використанню можливостей платформи Lotus Domino і підтримці міжнародних стандартів обміну учбовими матеріалами AICC допускає реалізацію будь-яких варіантів роботи - повністю централізованого, комбінованого або повністю розподіленого. Всі ці варіанти вже практично реалізовані в різних компаніях.
При впровадженні учбових курсів також важливо знати, чи на всіх комп’ютерах в компанії коштує необхідне програмне забезпечення. Найчастіше мультимедійні повчальні курси працюють за допомогою Internet Explorer, але в процесі роботи можуть використовувати різні додатки типа Java, ACTIVEX, JavaScript, Dynamic HTML, Macromedia Flash і т.д. Важливо перед установкою курсу з’ясувати чіткі вимоги до програмного забезпечення на комп’ютері користувача системи і перевірити, чи у всіх співробітників є дане ПО.
Наприклад, в російських компаніях через їх бурхливий розвиток останні декілька років практикується передача застарілої техніки в регіональні філіали. У деяких філіалах є комп’ютери, що працюють ще на Windows 95, тоді окремі Java або MS XML-сумісні додатки працювати не будуть.
Тому перед запуском корпоративного повчального порталу необхідно провести інвентаризацію програмного забезпечення, і бути готовим до проведення апгрейда системного ПО.
Складнощі інтеграції також можуть бути пов’язані з тим, що в процесі бурхливого зростання бізнесу, що супроводжується зокрема придбаннями і поглинаннями бізнесів конкурентів, у компанії постійно з’являються нові підрозділи, які іноді є самостійними юридичними особами. Юридично оформлення груп і холдингів відбувається набагато швидше, ніж їх стиковка на рівні використовуваних корпоративних інформаційних систем. Наприклад, при впровадженні системи дистанційного навчання в одному з найбільших російських банків нам довелося зіткнутися з ситуацією коли одночасно експлуатувалося системне і прикладне ПО на платформах Microsoft, Lotus і Oracle.
В цьому випадку авторизацію користувачів в системі довелося підтримувати як відносно Active Directory так і щодо адресної книги Lotus Domino.
У іншому випадку, єдина по суті компанія була 2 юридичною особи, у зв’язку з чим облік кадрів вівся в різних базах даних, що зажадало спеціального обліку при впровадженні системи.
Тому впровадженню системи дистанційного навчання повинен передувати аудит використовуваних корпоративних інформаційних систем, який необхідний для того, щоб правильним чином провести їх інтеграцію і перебудувати систему комунікацій усередині компанії.
Одного перенастроювання програмного забезпечення може опинитися недостатньо, у зв’язку з цим основне, на що необхідно орієнтуватися при виборі провайдера для побудови системи дистанційного навчання, - це досвід впровадження подібних систем в крупних багатофіліальних компаніях, а також досвід розробки повчальних курсів.
Все сказане вище дозволяє зробити висновок - впровадження системи дистанційного навчання в крупній компанії не є просто установкою чергового продукту «коробочки» - це складний інтеграційний проект, до якого залучаються представники багатьох підрозділів і в коненом підсумку практично кожен співробітник компанії. У подібному проекті важлива не тільки функціональність програмного забезпечення для дистанційного навчання, але і досвід інтеграції різних ІТ систем, а також методологічна підтримка з боку провайдера системи.
Дистанційне навчання має величезне значення для Росії, що володіє колосальним інтелектуальним потенціалом і гігантською територією. Оскільки його російський варіант знаходиться тільки у стадії становлення, необхідно відібрати саме ті технології, які будуть для російських умов найбільш прийнятними. Спробуємо дати деякі рекомендації на цей рахунок, маючи на увазі найбільш ефективні.
При проведенні дистанційного навчання інформаційні технології повинні забезпечувати доставку навчаним основного об’єму матеріалу, що вивчається, інтерактивну взаємодію навчаних і викладачів в процесі навчання, надання студентам можливості самостійної роботи по засвоєнню матеріалу, що вивчається, а також оцінку їх знань і навиків, отриманих ними в процесі навчання.
В процесі електронного навчання зворотний зв’язок викладача і студента утруднений. В результаті виникає питання про можливість ефективного електронного навчання у разі коли взаємодія із студентом не є такою ефективною, як при проведенні навчання в аудиторній формі. Як наслідок одним з найбільш істотних компонентів системи дистанційного навчання стає модуль спілкування (комунікацій) між студентами, викладачами і адміністраторами системи.
У електронному навчанні можна використовувати 2 види комунікацій: асинхронні - обмін повідомленнями відбувається в довільний час (електронна пошта, форуми, дошки оголошень) - див. схема 1 синхронні - обмін повідомленнями відбувається в режимі реального часу (відео, аудіо конференції, чат) - див. схема 2
схема 1
Найбільш технічно складними є синхронні комуникациі (т.к. вони здійснюються в реальному часі). Існує декілька видів синхронних комунікацій: відеоконференції (односторонні і двосторонні) аудіоконференції чат (текстові конференції) миттєвий обмін повідомленнями сумісне використання додатків віртуальний клас
схема 2
Окремого пояснення вимагають два останні види комунікацій.
Сумісне використання додатків - цей вид комунікацій як правило призначений для демонстрації або навчання роботі з програмними продуктами (див. схема 3). Програмний продукт запускається тільки на одному комп’ютері в мережі, а на решті всіх комп’ютерів доступний екран цього комп’ютера, а також існує можливість удаленноо управління програмою мишею і клавіатурою.
схема 3
Віртуальний клас - це електронна імітація спілкування при аудиторному навчанні. Віртуальний клас це комплекс програмних продуктів, що реалізовують відразу декілька елементів синхронного спілкування, які дозволяють наблизити спілкування через локальні або глобальні мережі до спілкування “віч-на-віч з допомогою наступних функцій: класна дошка (whiteboard) - можливість писати і малювати на екрані, доступному одночасно всім учасникам спілкування загальний (широкомовний) чат функція «підняття руки» індивідуальний обмін повідомленнями між учнями і викладачем показ слайдів, учбових матеріалів
Для успішного застосування технологій синхронного спілкування як правило потрібна локальна або могутня корпоративна міжофісна мережа або високошвидкісне з’єднання з Інтернет.